mamay108

CHORUS: I'll tell me ma when I go home,
the boys won't leave the girls alone.
They pull my hair, they stole me comb,
but that's alright when i go home.
She is handsome, she is prety,
she's the belle of belfast city,
She is a courting. One. Two. Three
Please won't you tell me who is she?

Now Albert Mooney says he loves her,
all the boys are fighting for her.
Knocking on the door and ringing on the bell,
saying:"Oh my true love, are you well?"
Down she comes as white as snow
with rings on her fingers and bells on her toes.
Old Johnny Murphy says she'll die
if she doesn't get the fellow with the roving eye.

Let the wind and the rain and the hail come high,
and the snow come shoveling from the sky.
She's as nice as apple pie,
she'll get her own lad by and by!
When she gets a lad of her own
she won't tell her ma when she comes home.
Let them all come as they will
but it's Patrick Murphy she loves still!

Аудиозапись "с телевизора" этой передачи Музыкальный Ринг мы слушали в компании покойного ныне А.С. в 1986 году после концерта нашего школьного хора, исполнявшего пионерские песни типа "Мы советскому флагу пионерский салют отдаем, молодую отвагу мы в груди нашей юной несем". Нам было по 12 лет.

Отец А.С. был моряком, рассказывал нам басни о Новой Зеландии. У них в доме был магнитофон типа Весна и масса японских кассет Сони с разными записями. Там периодически проходили литературно-музыкальные дни, то есть слушалась взятая отовсюду музыка самого разного толка. В другие дни можно было приходить ко мне и на проигрывателе Радиотехника слушать классику из коллекции моей матери. Помню, что больше всего мне тогда нравился Бах,Вивальди и Битлз(услышанные впервые 31 января 1985 года под видом "прекрасного вальса на три четверти с пением, моя сестра знает слова, это песня о том, что человек натворил что-то и от него ушла та, кого он любил" - речь моего одноклассника Г.Р., проживающего ныне в беспечальном, как видится, Чарлстоне) и Джо Дассена, а не нравились мне группа Модерн Токинг и персонажи Утренней Почты.

Если бы я был голосом Бориса Гребенщикова из программ радио Аэростат, то волнительно сказал бы что-то вроде: Что за удивительные то были дни!

Итак, воскресенье после концерта стало бессмысленным, шел снег, бегали собаки, ездили редкие машины. Домой мне, как всегда, не хотелось. Мы отправились в гости к А.С. пить чай, поскольку его мать обычно куда-то уезжала по выходным, оставляя его одного для развития самостоятельности.

Кассета досталась А,С от нашего коллеги, барабаншика старшей группы ВИА Дома Пионеров, (мы, кроме школьного хора, составляли еще и младшую группу этого ВИА) имени которого я теперь не вспомню.
Помню, что понять слова этой песни мне тогда удалось исключительно буквально. Звуки были необычны, кругозор наш плачевно узок, однако мне почему-то понравилось. Хорошо, что я не видел картинки, а то бы наверняка испугался. По моим тогдашним представлениям единственным не -популярным певцом был Окуджава, а он был человек интеллигентный.
Летом после этой зимы с другом Ромой из Магадана мы будем удить рыбу на берегу одной крохотной речушки, и я заговорю с ним об этих странных словах: встань у реки, смотри как течет река. Мы стояли тогда у реки, река очевидно текла, речной пейзаж представьте сами.
Вечером того же дня я буду жарить пойманых мною рыб на чугунной сковороде в летней кухне для развития самостоятельности, и Рома придет в гости с вырванным из какой-то антологии Дао Де Дзин со словами: "Это отсюда, эта песня...".
Такая вот история.

Мені і кільком моїм друзям потрібні секонд-генди. Я там багато чого купляв і потім носив.

Новий карколомний віраж соціальної політики. Посеред нагло виниклої кризи знадобилося негайно підтримати відчизняну легку промисловість і санітарний стан країни мрій.
Відчизняні маєтки ( див. ятки у метрополітені), елеґантні мешта та галоші, скорботні пальта та шедевральні кептарики більше не витримують конкуренції з боку зношеного одягу закордонного виробництва, а громадяни вже втомилися ловити й душити воші й клопи у своїх випадкових растафаріанських гардеробах.
Читай повідомлення з Урядового Порталу
http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=168926889&cat_id=35884

Вот день прошёл  - она всё мнется,
Ещё один - уже мне снится,
Потом ушла - а я всё тот же,
Листаю книг своих страницы.
А там всё осень, всё прекрасно -
И нет печали этой места,
Зачем же я, поэт напрасный
Пишу любовь свою в сонеты?

Ужели строки станут ложем,
Ужели буквы негой станут?
Пройдет как дождь -
Потом не вспомнишь,
Но врать , конечно же, не станешь...

Достать ли меч из ножен хладных,
Скакать - рубить кого попало?
Ведь нет меча, давно уж сгнили
И конь, и сбруя,  и забрало.
Вон под луной осенний рыцарь,
В её лучах он тихо гаснет,
Потом глядит - везде всё тихо,
Так просто всё,  и всё так ясно....

И ни к чему  былые споры,
Весь чай, что выпит был на кухне,
Она придет,
Ей на работу,
А ты - обычный старый дурень...

Учені: Сніжинки зявляються завдяки бактеріям


Учені з Франції і США в ході дослідження зразків снігу з Франції, Антарктики, Монтани і Юкона зясували, що сніжинки утворюються завдяки бактеріям Pseudomonas syringae.

Під час дослідження учені встановили, що велика частина ядра сніжинки має органічне походження. Подальше вивчення показало, що це були бактерії.

Найбільше сніжинок утворюється за участю бактерій у Франції, услід йдуть Монтана і Юкон. У арктичних зразках снігу було виявлено найменше бактерійних центрів кристалізації.

Також вчені встановили, що найчастіше сніжинки утворювалися завдяки паличкоподібним бактеріям Pseudomonas syringae, які здатні вражати велику кількість видів рослин, у тому числі багато важливих сільськогосподарських культур.

Патогенні бактерії виявилися дуже ефективними тригерами утворення сніжинок. Найкраще Pseudomonas syringae стимулюють ріст кристалічних крижаних структур при температурах від мінус семи градусів за Цельсієм до нуля.

Джонни Депп вывел поклонницу из комы
Вчера, 13:45
Корреспондент.net Украина
Джонни Депп вывел поклонницу из комы
smh.com.au
Депп помог больной девочке
Голливудский актер Джонни Депп вывел из комы свою поклонницу, которая 5 месяцев находилась в бессознательном состоянии.

Родители 17-летней Софи, которая в результате страшной автокатастрофы 5-й месяц находилась в коматозном состоянии, направили письмо Джонни Деппу с просьбой о помощи.

Девочка была большой поклонницей таланта актера и родители попросили Деппа записать аудио-послание для их дочки. Актер согласился выполнить их просьбу и сделал запись, спародировав своего знаменитого персонажа Джека Воробья.

Более того, Депп был настолько тронут этим происшествием, что решил посетить больницу Southampton General Hospital, где наблюдается Софи.

По информации западных СМИ, девочка пришла в сознание, однако до полного восстановления ей необходимо пройти курс интенсивной терапии. Ее родители уверены, что помощь Джонни Деппа благоприятно скажется на здоровье их дочери, и она быстро пойдет на поправку.

"Мы обратились к Деппу, так как уже не видели другого средства для излечения нашей дочки, он стал нашей последней надеждой, поэтому мы решили написать ему. На этой неделе, впервые за все месяцы лечения, наша дочь пошевелила ногой. Мы с женой буквально прыгали от счастья", - сообщил отец Софи.

Щось мені настільки цікаво живеться, що навіть написати не встигаю нічого, постійно якась метушня. От де я був минулими вихідними? У покинутому радгоспі разом із буржуями-інвесторами, обідали там у сільраді, сміх просто:)
Але я не розповів головного, про 8 Березня - все розпочав психоделік-пиріжок з яблуком у Макдональді купувала моя компаньонка, вона взагалі-то йшла до клубу, захотіла їсти- вже смішно? - і прийшла до Макдональду за цим шедевром. Він був у зеленому пакеті - конверті, бачили такі? Йдіть швилко й подивіться, там намальовані чи надруковані хлопець й дівчина у взаємних палких обіймах - складається повне враження, що вона його кусає в шию. За півтори години вже один стою на вокзалі - і не було там Босха, друзі,  не вмонтували мені прибульці в лоба маленьку пересувну камеру - ви б потішилися тим фільмом. Стоїть людина, років тридцять, побачив мене, підходить, просить гривню, каже що не бомж і хоче їсти, в руках квіти, питаю: куди ви оце?, каже - купив квиток на луганський потяг, квіти везе дружині до Луганська, там немає таких тюльпанів красивих, гроші десь загубив, показав навіть той квиток.
Коли я сів у поїзд - там сусід по купе, почав одразу цікавитися, як йому доїхати до Марганця, я кажу - ну, це точно не через Харків -а далі починається роадмуві, хоча, зрештою, він в мене ніколи не закінчується - хлопець мені розповідає все про своє життя, все про свою дівчину, а потім каже - я такий нещасний, я спати нормально не можу, в мене депресія, снодійні не допомагають, пиво не допомагає,не сплю нормально вже вісімнадцяту добу, хочеш я тобі дам грошеЙ? - виймає здоровезний жмут - можеш мене кудись взяти з собою? Отакої - думаю, але по пиві домовилися, що я буду спати, а він розважатиметься де-інде. Зранку він мене будить - накупив різного на станціях - якась ковбаса, вареники, огірки, кросворди, видання квазіеротичного змісту, газета із заголовком Маньяк терзал ее три дня , насіння обидвох поширених видів- і каже Зі Святом. Ой, думаю, ой -ой, лихо нам настане, як чоловіки почнуть святкувати 8 березня по плацкартах самостійно, але, зрештою якось таки доїхали до Харкова. Вийшли на перон. Я кажу: ну все, чувак, щасти, дівчині привіт, тюльпани їй купуй, у Марганці таких немає,як у Харкові продаються, люди квіти возять з Київа до Луганська, будь розумніший а він каже: - Допоможи мені туди доїхати, бо я тут вперше, я ж не сплю, у мене депресія, снодійні не допомагають, пиво не допомагає, от доїду до неї , може там, у Марганці засну, там природа, тиша, вона в мене на пожарці працює диспетчером... Блажен, хто вірує, думаю, ідем до каси. Виявилося, що поїзд тільки зранку, поїхали на автовокзал. Приїхали, я йому купував квиток, було іще цілих дві години до відправлення автобусу - поїхали гуляти, він робив фота танків біля Історичного Музею, і такий класний був день, не вистачало мені камери у лобі - потім він купував дівчини конячку за 40 гривень з чорними пластмасовими очима, зроблену у якомусь дитячому гуртку, бо - сказав він - тюльпани згниють, а коняка лишиться на все життя згадкою про наше перше з нею 8 березня!. Трохи походили містом - і яке все було прекрасне навколо -будинки, небо, вітер, дівчата зі стандартними букетами, привезеними напевно з Конотопу, (хіба є в Харкові такі тюльпани, як у Кононтопі?)  та коняка, а потім цей недреманий чувак таки поїхав спати у Марганець а я сів на 27 трамвай і крізь рожеву суміш пилюки з весняним туманом посунув убік Сабурової Дачі, самі знаєте куди (тут - сміятися!). У плеєрі чомусь заграло the men of good fortune - і відбувалася істотна героїзація дійсності...

Тут есть дорожка к дому и на дорожке есть люк. В этом люке живут люди. Там у них много места - тоннели и комнаты с трубами, дорожка довольно длинная. Соседи из окрестных домов уверяют, что их там пятеро. А сверху у подземных есть домашние животные - кот и маленькая собачка, обычно сидящие у входа, то есть - у люка. Иногда люди живущие в доме вызывают милицию сами, иногда милиция приезжает просто так - покурить травы в тихом переулке или пообедать и ради развлечения пытается установить с этим подземельем связь. Милиционерам лень и гадко лезть в этот люк, поэтому они просто орут сверху, и некоторые даже становятся на колени, чтобы было слышней - или смешней...
и еще мне рассказали чудесную историю. В школу приходит человек и спрашивает директора. Говорит этому директору, что он тоже директор, только строительной фирмы. Что-то эта фирма красила,и у них осталось много краски. И эту краску ни продать, ни выбросить - продать мало, а выбросить жалко. Что делать? Ясно- помочь народному образованию. Одна только беда - все работники на объектах и некому эту краску погрузить, поэтому если человек пятнадцать старшеклассников дать на часок, то все получится быстро и машина все привезет прямо в школу. Директор естественно рад. Он снимает учеников с уроков и поручает их таинственному незнакомцу. Тот приводит их в какой-то индустриального вида квартал и просит подождать у ворот, откуда выезжают машины, выходят люди - типа какая-то контора. Детям приятно прогуливать уроки, поэтому они радостно стоят и ждут. Он появляется минут через десять и говорит им:
- Вы очень классные. Помощники, молодцы, только что вам за это дадут? Никто ведь вам не заплатит, правда?
- Правда,- соглашаются дети.
- А у меня тут есть компьютер и если вы подождете немножко, я вам с него солью кучу бесплатных игр, рингтонов и всяких приколов. Давайте мне ваши телефоны.
Дети отдают телефоны - и никто, естественно, не возвращается.
В тот день это произошло в двух школах. В воздухе пахнет гарью. Кто-то курит

10 лютого (неділя) 18.00, Харківська муніципальна галерея (вул.Чернишевська, 15)

Літературний проект «Прощання слов'янки»


Сергій Жадан (Харків)

Андрей Хаданович (Мінськ)

Анастасія Афанасьєва (Харків)


Вхід вільний


Літературний проект «Прощання слов'янки» – це поетичний діалог трьох поетів: харків'ян Анастасії Афанасьєвої і Сергія Жадана та білоруса Андрея Хадановича. Поза сумнівом, любителів літератури має зацікавити такий несподіваний склад учасників. Приємним сюрпризом буде приїзд до нашого міста Андрея Хадановича – лідера сьогоднішньої білоруської поезії, чиї вірші відрізняються непевершеною ліричністю та блискучою іронією. Багато хто з харків'ян запам'ятав його з минулорічної «Харківської барикади», і, сподіваємось, скористаються нагодою послухати його ще раз. Також не надто часто виступає в рідному місті Анастасія Афанасьєва, котра прочитає вірші зі «свіжої» збірки «Голоса говорят». Втім, слід відзначити, що проект не є аж зовсім несподіваним, оскільки поети багато перекладають одне одного – Хаданович із української та російської, а Жадан – із російської та білоруської.

Зранку сьогодні розповіли історію. Хлопцеві було 11 років. Він закохався у чотирнадцятирічну дівчину.Та йому під час їхніх побачень (уявіть ці побачення:)) постійно розповідала, що хоче мати великого плюшевого ведмедя. Хлопчина йде шукати. Знаходить у одному з магазинів іграшок величезного, в людський зріст, ведмедя,що коштує цілих 100 баксів. Йде до татка. Каже йому - тут я навіть вигадувати нічого не буду, бо це неможливо - коротше, просить він в татка ці 100 баксів. Але татко не з простих. Він спортсмен. Він бігун - і тому каже синові - знов пропускаємо пряму мову - каже йому, щоби той біг із ним крос. 13 кілометрів. Вони біжать цей крос. Дитина лишається живою і отримує свої 100 баксів на ведмедя...
Я спитав його, чи вони з дівчиною бачилися після того, як розлучилися. Він розповів, що бачилися, що вона вийшла заміж, але ведмідь з нею досі, сидить на канапі у її кімнаті.

ЗІ:ВЕДМІДЬ, -медя, ч. 1. Великий хижий ссавець із незграбним масивним тілом, укритий густою шерстю. 2. перен., розм. Про незграбну, неповоротку людину. 3. розм. Суміш різних вин або суміш вина з чаєм чи кавою. 4. перен. Біржовий спекулянт, який отримує прибуток, граючи на зниженні курсу.

Улюблений вірш з роману "Поміж собакою й вовком"

Эклога

     И вот, не отужинав толком,
     Поношенный пыльник надел,
     Сорвал со гвоздя одностволку
     И быстро ее осмотрел.
     И вышел из дому. Собака
     За мной увязалась одна.

     Бездомной считалась, однако,
     Казалась довольно жирна.
     Но это меня не касалось:
     Казалась, считалась -- все вздор,
     Мне главное -- чтоб не кусалась.
     Я вышел. Вот это простор.
     Из дому я вышел. Дорога

     Под скрежет вилась дергача,
     Вилась и пылила. Эклога
     Слагалась сама. Бормоча,
     Достигнул поленовской риги,
     К саврасовской роще свернул
     И там, как в тургеневской книге,
     Аксаковских уток вспугнул.

     Навскидку я выстрелил. Эхо
     Лишь стало добычей моей,
     И дым цвета лешего меха
     Витал утешеньем очей.
     Какой-то листок оторвался
     От ветки родимой меж тем.
     Зачем? -- я понять все пытался.

     Все было напрасно. Затем,
     Домой возвращаясь деревней,
     Приветствовал группу крестьян,
     Плясавших под сенью деревьев
     Под старый и хриплый баян.
     Но месяц был молод и ясен,
     Как волка веселого клык.

     Привет вам, родные свояси,
     Поклон тебе, русский язык.